Коротко опишу один маловідомий метод створення HDR-зображень у програмі Photoshop без будь-яких додаткових плагінів чи фільтрів. Він дозволяє отримати файл, що точно відповідатиме поняттю HDR — High Dynamic Range, тобто широкий динамічний діапазон. Будь-які інші способи чи програми на кшталт Photomatix у цій статті не розглядаються.
Для створення правдивого HDR-зображення (як файлу-сирця, так і фінального зображення) потрібна розширена версія програми Adobe Photoshop, починаючи від версії CS3. Адже лише в Photoshop Extended доступний інструмент зведення Stack Mode, що застосовується до групи (або «стеку») зображень. Ним ми й скористаємося, створюючи HDR-зображення з кількох фото.

Для зйомки вихідних кадрів потрібен штатив (не обов’язково, але бажано). Він дозволить уникнути зміщень (особливо неприємних на широкому куті) і подальшої мороки при зведенні кадрів. Кількість кадрів не має значення, і насправді достатньо лише двох — по одному кадру на світла і тіні. У зразку для цієї статті я зняв 4 кадри з кроком експозиції 2EV. Перший кадр я експонував по найсвітлішій плямі, щоб вона не була пересвічена, а на останньому кадрі добре проекспонувалася найтемніша частина зображення. Залежно від сюжету, може знадобитися більша амплітуда експозиції. Оцінюйте ситуацію по LiveView або дивіться по зроблених фото — треба, щоб крайні кадри експосерії добре вміщували світла і тіні. Знімаємо, звісно, у RAW (чому саме, буде зрозуміло нижче).

Найтемніший кадр: небо в порядку, але тіні провалені:

Найсвітліший кадр: тіні проекспоновані, але небо відсутнє:

Далі проявляємо RAW. Не варто робити жодних налаштувань по експозиції, можна лише внести корекцію аберацій, дисторсії, віньєтування (у цьому плані всі кадри повинні бути синхронізовані, тобто корекція однаковою мірою застосована до всіх кадрів). Після внесення корекцій відкриваємо фото у Photoshop, але з 16-бітною глибиною кольору. Для цього запасу нам і був потрібен RAW-формат.

Імпортуємо кадри в 16-бітному режимі:

Усі відкриті фото скидаємо в один документ, в окремі шари. Виділяємо всі шари і конвертуємо їх у «розумний об’єкт» (Convert to Smart Object). Тепер у нас появляється опція Stack Mode. Загалом кажучи, це набір статистичних алгоритмів, які застосовуються до групи зображень з подібним або аналогічним сюжетом, але відмінностями у кольорі, яскравості, у деталях тощо.

Усі кадри скидаємо в один документ:

Конвертуємо всі кадри у розумний об’єкт:

Для зведення кількох кадрів експосерії в один нам потрібен режим стеку Mean (Stack Mode Mean). Цей алгоритм розраховує середнє арифметичне значення для кожного пікселя у стеку. Таким чином ми отримаємо «усереднений» кадр, в якому кожен піксель буде середнім арифметичним із пікселів вихідних кадрів. Переважно світлі пікселі (наприклад, небо) залишаться відносно світлими, але не буде пересвітів, а переважно темні пікселі (найглибші тіні) залишаться відносно темними, але не буде провалених чорних плям.

Експосерію зводимо в один кадр через режим стеку Mean (Stack Mode Mean):

В результаті у нас виходить кадр із максимально вміщеними світлами і тінями, але плоский і неконтрастний:

Нам потрібно зберегти результат у 16-бітний TIFF-файл, і потім ми зможемо його обробити до смаку, повернути контраст і насиченість. Вуаля :)

Єдиний недолік цього методу — у тому, що рухомі об’єкти псують загальну картину. Ось тут видно, як некрасиво виглядає листя на деревах:

Зате ми позбуваємося шумів у тінях, порівняно з проявкою одного РАВа. Порівняйте результат: